blevogue
gamburger
BLEVOGUE
article

Києвобачення. Правда чи кривда?

Цього року держава Україна приймає 62-ге Євробачення, а її народ крепко багато про це говорить. Якщо глянути на цю подію під мікроскопом, то видніється деяка параноїдальність серед критичного числа людей, які освоїли коментування в соцмережах. Але давайте таки глянемо на реальність під мікроскопом і поговоримо про те, яка вона там насправді.

По-перше, Київ. Скільки б пристрастей не крутилося довкола міста, яке прийме свято європейської пісні, ним став Київ. Не Одеса і, навіть, не Львів, а Київ. Можливо це не зовсім об’єктивно, але увага до двох нових центрів України – розважального і культурного підвищила їхній рівень туризму більше, ніж можна було собі уявити ще 5 років тому. Київ ці роки боровся за незалежність, розбивав бруківку під беркутом і не став особливо цікавим для туристів містом. Тому зараз його час і це правильно.

По-друге, що цей Київ зумів зробити. Точніше що зумів, а що ні?

плюси

Перше дихання Лівобережної. Можна сказати, що «вестися» на косметичні зміни невеличкого шматочка величезного району – це абсурд. Але тут питання про бажане сходження Києва до повноцінної європейської столиці – маленькими кроками до великої мети чи одним ривком на саму вершину? Як показує практика, різкі зміни викликають в наших революційних співвітчизників категоричну незгоду, тому їх нема кому робити. Невеликі трансформації Лівобережної – це успіх і ось чому:

– відремонтовані виходи з м. Лівобережна

– встановлені естетичні МІНІМАЛІСТИЧНІ автобусні зупинки

– дірки в асфальті не просто залатали, а повністю замінили цілий відрізок пошматованої дороги

– подарували скверу і набережній асфальт, лавки і смітники.

Ці пункти – це обов’язкові умови комфорту для будь-якої людини, що себе поважає, і я покладаюся на почуття самоповаги і вдячності жителів Лівого берега за, хай не найсуттєвіші, але зміни на краще.

Фан-зони по всьому Києву. Іноземцям здається, що це занадто, але нас кількість і масштаб фан-зон по місту цілком влаштовує.

Біля Оперного змайстрували щось досить невеличке і абсолютно незрозуміле, але саму будівлю підсвічують прекрасно.
На Софіївській площі великодній ярмарок плавно переріс в ще одну фан-зону, де аромати шашличка змішуються зі звуками молодих українських колективів і безкінечною кількістю туристів.
Хрещатик перетворився на цілий Євровіжн Вілідж, де помістився і фудкорт, і кейтеринг, і лаунж-зона, і сама фан-зона.
На Поштовій доремонтували набережну, звели сцену і ДОРОБИЛИ ВИХІД З М. ПОШТОВА ПЛОЩА! Це, свого роду, теж зона для євро-часо-проведення.

Фонтани. Можна дуже багато говорити про красу бідного Києва і що головна його романтика в поєднанні недоречних вивісок з історичними будівлями Подолу, але це імітація культури через безвихідь. Наші друзі в КМДА прийняли вольове рішення розбавити звичні красоти рідного міста іспанською естетикою. Барселона Незалежності у вигляді танцюючих фонтанів по всьому Майдану – це однозначно подарунок від Євробачення. Проблема головної площі столиці України в тому, що її захопили жлобські прояви малого бізнесу і вся, дещо занедбана, краса втратила свій шарм. Фонтани якось урівняли відчуття прекрасного із вітчизняним. І вони реально високо літають.

мінуси

Гонорари наших співаків за виступи – це ж сюрреалізм якийсь. Просто для порівняння – людина, яка перемогла на міжнародному пісенному конкурсі Євробачення в 2016 році, вклавши понад 120 000 $ особистих коштів, через рік, привізши перемогу додому, на гордість і радість цілому народу, отримає гонорар за свій виступ 38 000 $; в цей самий час хедлайнери американського фестивалю Coachella отримують від 5 000 000 $ за один виступ. В першому випадку ціла країна дякує одній людині за зміцнення національного духу і можливість заробити гроші; в іншому – меломани збираються на тусовку.

Квитки не продали. Це не проблема ціни, це проблема піару. В Україні більше ніж достатньо людей, які готові заплатити 50$ за найвідоміший щорічний концерт цілого континенту. Якою б не була якість цієї події і її мистецька цінність, це масова культура і вона завжди має купу фанатів. Питання в тому, що я особисто дізналася про те, що перший відбірковий тур Євробачення відбудеться саме 9-го травня за тиждень до цього і була щиро здивована, що все так різко сталося. Вся абстрактність і хаотичність організації цієї події дала збій в найголовнішому аспекті: у заробітку грошей.

І як би щиро ми не обливали гамном всіх і все, що має відношення до Євробачення 2017, найгірші в цій історії саме ми. Інколи я граюся в гру: заходжу на сторінки людей, які поливають гамном колективні досягнення українців. Дуже весела гра. Як єдина надія в світі безнадії. Люди, будьте взаємно красивими. Або зробіть для цього життя хоч щось, щоб так сміливо оцінювати справи інших. Над цією подією працювала не так звана «влада».

Над нею працювали тисячі людей, сотні волонтерів і десятки ідеалістів, які вірять, що зможуть в цій країні щось змінити. І хай в них поки не все виходить, але якщо є ті, хто готовий за свою роботу отримати наші коментарі, то ще не все втрачено.

Коментарі

There are no comments yet

Loading...