blevogue
gamburger
BLEVOGUE
article

Українська трагедія: чому в нас борються Дональд Трамп і Соня Шаталова?

20 January 2017

«Вітер – це повітря, яке не любить спокою.»
Так каже Соня Шаталова, дивовижна дівчина,
яка страждає на найважчу форму аутизму.
«Вітер — великомасштабний потік газів.»
Так каже Вікіпедія, яка страждає на поганих авторів.

Запланувати цю статтю можна як завгодно. Можна вирішити, що писатиму я її за одною структурою, можна за іншою. Можна вигадати колажі і реалізувати їх, або не реалізувати. Здається, що варіантів тут – безкінечна кількість кількостей. Бо пафосні тексти у всіх різні. Тільки пошук натхнення на нього завжди один і той же. Що б ти там не описував, про це треба завчасно розпитати, хоча б у гугла. От я і сіла розпитувати про Соню Шаталову.

Можна почати розповідь із того, що в Україні 80% сімей відмовляється від дітей із вродженою інвалідністю, в скандинавських країнах ця цифра складає 0%, а в США цілі черги із сотень подружжів хочуть взяти опіку над такими дітками. Якщо старатися говорити про будь-які якісні ознаки суспільства, така статистика, мабуть, мала б стояти на першому місці у визначенні оцінки.

Знімок екрана 2017-01-19 о 22.34.49

Соні Шаталовій не пощастило народитися в Росії, де цей показник дуже нагадує наш, вітчизняний, але пощастило зі всім іншим.

Її можна віднести до тих, чию окрилену душу ув’язнило тіло. І заодно до тих, кого так просто не зламаєш. Саме завдяки цьому набору рис характеру і обставин, інтернет одного дня вибухнув її простою дитячою філософією.

Сьогодні ми вибухнули її поезією.

article

Те, що вона пише вірші, батьки зрозуміли зовсім випадково. Все почалося з нехарактерної для дитячого віку мудрості, продовжилося афоризмами і переродилося в поезію десь на дев’ятому році життя.

– Соня, яка ж прекрасна думка, «фотографія – це законсервований образ»! – Якось сказала їй мама. – Може ти ще й вірші почнеш писати?

– Вже почала, – подумала Соня, і стала вишкрябувати на аркуші:

Ни день, ни ночь, ни сумерки.
Не сон, не явь, не бред.
Нет силы взяться за руки.
И только смех в ответ.
И вдруг… тихонько голос…
– Причин для уныния нет.
Ни день, ни ночь, ни сумерки?
Значит идёт рассвет.

Знімок екрана 2017-01-19 о 20.12.44

Скільки б радості, гордості і захоплення не відчував кожен з нас за все своє життя, мабуть, мама Соні в той момент відчувала щось більше. Саме ця жінка знайшла генія в тілі маленької дівчинки.

Зараз Соні 19 років. Вона живе і працює над своєю творчістю, скупо розділяючи її із зовнішнім світом. За її щастя вболівають тисячі людей, її афоризми стали відповідями на запитання більшості тих, хто їх читав, її вірші викликають захоплення або співчуття, але точно не залишають байдужими.

Ця історія здається унікальною, неповторною і вражаючою. Здається, що Соня така одна на всьому білому світі, і не було таких до неї, і не буде після. Та якщо зрозуміти, що ця дівчинка і її шлях – лиш вибух з щасливого збігу обставин, усвідомлюється жахлива статистика. Скільки ж тих, кому не пощастило?

Скільки світлих душ не змогли сказати про себе через тілесне ув’язнення. Скільки людей не знайшли свою дорогу тільки через те, що не могли її побачити чи пройти. Не могли фізично. Скільки діток із тих 80% так і не стали художниками, письменниками, дизайнерами чи журналістами. Здається – Величезна українська трагедія загубленого потенціалу.

kvity

Сьогодні день інавгурації 45-го президента США. Його передвиборна кампанія супроводжувалася тисяча і одним аморальним скандалом. Згадуючи про нього вголос ми ніби злегка псуємо повітря навколо.

Сьогодні день інавгурації 45-го президента США. Який віднині представляє Америку і заперечує своєю сутністю все те, чим буля для нас ця країна. Трохи холоне в грудях, ніби українська трагедія шириться і стає світовою.

Остання надія на Соню. На всі світлі розуми, для яких тіло нічого не означає.

Коментарі

There are no comments yet

Loading...