blevogue
gamburger
BLEVOGUE
article

Історія одного заміжжя: як він мене переграв?

14 February 2017

Це історія любові, яка ніяк не може перейти на новий етап, історія конфлікту бажань і реальності, історія мого (не)заміжжя.

Був простий початок робочого дня, коли ми нічого не встигали. Щойно повернувшись із Парижа, на який робилася найбільша в житті ставка про пропозицію, я вже не вірила у те, що мрії здійснюються. Але цього разу на прощання Данило сказав не «Гарного дня!», а «Не плануй нічого на суботу». Зазвичай ми разом вигадуємо справи на вихідні, тому така сильна і безкомпромісна ініціатива виглядала досить підозріло. Я радісно поділилася цією новиною з моїми незаміжніми подругами і вони сприйняли це дуже однозначно.

скрін

Перебуваючи в дуже схвильованому стані, я відклала думки про цю подію на потім і з головою поринула в роботу. Щоправда, за той день я так і не зробила нічого толкового, але вже чітко знала, де взяти вбрання і який макіяж зробити. Окрім того, що в мені живе стиліст, поруч з ним оселився ще й стратег. Другий порадив мені виглядати доросло і впевнено, натякаючи, що я до всього готова і моєму майбутньому чоловіку немає за що хвилюватися. Тому за старою доброю дружбою із Мариною Рибалко, я замовила сукню, під яку підібрала стримане взуття на підборах і завмерла в очікуванні вихідних.

Як я прожила залишок того тижня, краще не розповідати взагалі. Субота почалася туманно. Я не хотіла показувати, ЩО ВСЕ ЗНАЮ, тому тихенько склала своє вбрання і запитала, які в нас плани на день.

– Я забронював нам столик на 17.00 в Охоте на Овец. Побудемо сьогодні разом, як серйозна подружня пара.

– Чудово! А до 17 я вільна? Хочу ще декілька дрібниць по роботі встигнути, – сказала я, подумавши, що Охота на Овец – це занадто очевидна святковість.

– Якщо не запізнишся, то вільна.

*цьом

Йдучи на макіяж я відчувала, як все тіло зводять приємні хвилюючі спазми і, здавалося, що це найкращий день в житті. Іра, заміжня вже два роки, дала поради «по-старшенству», я слухала, але не запам’ятовувала. Здавалося, що цілий світ тримає за мене кулаки. Це надихало і створювало відчуття надмірної відповідальності водночас. «А що, якщо ні?»

Тим не менше, я вирішила не впустити ніякої деталі, про яку міг би забути Данило. Однією із основних таких був фотограф в лиці Соні Возняк, яка вірною супутницею супроводжує все найважливіше в моєму житті. Ми домовилися про те, що вона тихенько слідкуватиме за нами і зловить той момент, який потім оживатиме в пам’яті п’янким щастям. Все, що можна було зробити, я зробила.

Як на свої уявлення про естетику, я вигладала досить просто і класично. Група помічників підкреслила все найдоросліше, що я маю, тому заміжжя ставало все характернішим моєму єству.

Ми зустрілися біля входу. Все почалося не так ефектно, як хотілося, бо засніжена нерозчищена Воздвиженка в поєднанні із моїми підборами і вмінням на них ходити справили ефект «корови на льоду», що суттєво розвеселило Данила.

– Хто це в нас така красуня?

– Не смішно, Чумак. Хотіла зробити сюрприз.

– Який ще сюрприз?

– Бути найгарнішою сьогодні.

– Ти завжди найгарніша.

Він подумав, що зробив комплімент, а я подумала, що все йде по плану. Щоправда, порівняно з Данилом мій вигляд був аж надто святковим, але МАБУТЬ ЦЕ СТРАТЕГІЯ ТАКА, ЩОБ Я НЕ ЗДОГАДАЛАСЯ, подумала собі.

 

Все було більше, ніж організовано: моя улюблена їжа в чудовій подачі, вино, затишок, спогади, жарти і багато-багато любові. Якби не Соня в кущах, я б вже і забула, з якого приводу прийшла взагалі.

_MG_9078

 

_MG_9109

Незважаючи на те, що розмова лилася п’янким присмаком любові, момент істини мав настати. І це сталося. Він урочисто підняв бокал, і сказав:

– Я хочу спитати дещо серйозне.

І ось тут все обірвалося. Знаєте, оця дибільна посмішка, коли ти чогось чекаєш страшно сильно, але не знаєш, як зреагувати достойно і гарно, тим більше, коли Соня в цей момент сидить в кущах? Ось так я виглядала в той момент.

_MG_9066

А далі він питає:

– Ти вийдеш за мене заміж?

Ой, не те. Це звучало в моїй голові. В реальності було дещо інше:

– Ти не проти, якщо я знову поїду в «мужицький» Буковель?

– …

 

На жаль, ми в блозі маємо інстанцію на цензуру, тому повноцінно описати свій стан в мене не вийде точно. Але якщо коротко, то світ навколо вибухнув. Зі сміху, насамперед. Бо смішніше виглядати збоку не вдавалося ще нікому. Відповіддю «так, звичайно!» аж плюнути захотілося в цю наглу морду. Сльози зупинилися десь під горлом, все раптово потемніло і лють закрутила мене в своїй силі. Дякувати Іссу, стан афекту не переміг і всі залишилися живими, окрім останньої надії, звісно. Я ковтнула залишок вина, глибоко вдихнула і старалася видавити із себе ось це «так, звичайно!».

_MG_9116

Все, що було далі я пам’ятаю досить смутно, але за час, який минув з того моменту, з’явилося чимало висновків.

По-перше, поради подруг – це ще більше зло, ніж діяння голови «чорного трибуналу» із «Я (Романтика)».

По-друге, продукти уяви треба залишати в межах уяви.

По-третє, і найважливіше, любов, вона на те і любов, щоб дарувати щастя тут і зараз. Немає жодної причини в світі так сильно хотіти заміж в 21 рік. І коментарі, на зразок, «ви вже чотири з половиною роки разом, скільки можна» – це всього лише комбінація слів чужих людей, в яких не вистачає уяви на іншу реакцію.

Ми з Данилом продовжуємо любити не тільки один одного, а цілий світ навколо. Він продовжує тримати мене, коли я падаю, а я не перестаю вчити його терпінню. Ми не забуваємо обніматися на вітання і прощання, гуляти по вечірньому Києву і триматися за руки. І сьогодні ми згадуємо той суботній день і сміємося до сліз.

Хіба може якийсь штамп в паспорті бути кращим за кожен щасливий день, який є з ким розділити?

IMG_3759

Коментарі

One comment

  • Це, однозначно, найкраща річ, яку я читала в ЦЕЙ день) І абсолютно згодна з Вашим висновком
Loading...