blevogue
gamburger
BLEVOGUE
article

Де і як [не]напитися в Парижі?

17 January 2017

Подорож в Париж – це час романтики, роздільного дихання і тахікардії. Очі аж німіють від побаченої краси кожного разу, коли зустрічаються з містом віч-на-віч. Але Париж – це не просто красиво, це ще й дуже весело.

Як виявилося, у французів є одна виразна схильність – до алкоголізму. Для нас, провінційних людей в культурній географії, навіть їхня звичка випивати здається розкішною. Бо п’ють вони не горілку з чарки, а сухе червоне вино з бокалу. П’ють його настільки багато, що бари відмовляються продавати тобі чай опівночі, бо «нормальні люди в цей час замовляють не гарячі напої, а горючі». Було б дуже страшно спостерігати за загальнонаціональним щовечірнім запоєм, якби це не виглядало так культурно і органічно.

Побувати в Парижі, як виявилося, можна неповноцінно, якщо не запитати у француза, де п’ється найкраще. Безкінечне одноманіття класичних барів на кожній вулиці цього міста може збити з пантелику нещасного туриста і не дати можливості зрозуміти нічне життя Парижа. Але ми не такі підступні, і, як завжди, у всьому допоможемо.

Те, чим з вами не поділиться ніякий екскурсовод, завжди поділимось ми.

Отож, корінний парижанин Александр Майяр-Кері, в народі просто Алекс, розповів нам про найефектніші вечори в його житті, пояснив, чому було так добре і відкрив загадку любові парижан до випивки.

«В мене є найулюбленіший бар останні десять років. Я приходив туди щоразу, коли хотів випити (а це дуже часте бажання в моєму випадку). Він називається Chez Georges. Це місце історичної сили, винної традиції і справжньої французької культури, яке було засноване в 1955 році. Вулиця, на якій він розташований наповнена людьми, які знають толк у нашій національній алкогольній традиції, і випивати в їхньому оточенні – суцільне задоволення. Я почав ходити туди з 18-ти років, і з того часу це місце подарувало мені дуже багато веселих, незабутніх історій. Я зустрів там багато друзів і, що пріоритетно, дівчат. Навіть побив власний рекорд по швидкості знайомства і переходу на новий рівень стосунків. Історія проста: я спускався по сходах, ми зустрілися поглядами, відразу перейшовши до поцілунку, після чого просто поїхали додому для продовження знайомства. Історія дуже красномовна, правда?

Там завжди одна і та ж музика і вино. Це створює ту стару французьку атмосферу, що, безумовно, робить цей бар абсолютно прекрасним другим домом. Якби я був екскурсоводом, обов’язково включив би його у вечірній туристичний маршрут.

Кожен район в Парижі має «свій» головний бар. В 16 районі – це Chez Georges, в 11 – Le Saint-Sauveur. Другий контрастно відрізняється від попереднього. Там панує справжній рок’н’рол, атмосфера в дусі найкращих молодіжних традицій, і багато людей, які знають толк в розвагах. В кожному барі легко зав’язати нові знайомства, але в цьому – найпростіше. Якщо хочеться відчути себе «своїм» у Парижі, Le Saint-Sauveur – must go!

В Proibido кожної неділі чи кожного понеділка відбувається дивовижне свято живота, коли сім’я сицилійців, які є власниками, відкривають свої двері і безкоштовно годують дуже-дуже смачною сицилійською їжею всіх охочих. Це прекрасний варіант для бюджетних студентських поїздок. І заодно можливість познайомитись із далекою сицилійською культурою в паризькому обрамленні.»

Як не важко здогадатися, кожна країна сприймає алкоголь і його призначення по-різному. Для когось – це частина історії, для когось спосіб розважитись. В чому суть французького алкоголізму, і чому він такий привабливий, Алекс нам теж розповів.

«У Франції люди спокійно ходять в бари, щоб побути наодинці і це не викликає ніяких запитань в оточуючих. Такий стан ніхто не наважиться порушити. Ми ментально є людьми, яким найкраще на самоті, нас так виховують змалечку. Якщо ти сам, але прагнеш спілкування – завести діалог і стати частиною компанії дуже просто – тобі достатньо просто підійти і заговорити. В нас дуже легко і відкрито ставляться до таких моментів, і це не сприймається як нав’язування чи невихованість.

В даний період свого життя я намагаюся перестати випивати, але відчуваю тугу за тими часами, коли все здавалося дозволеним. І я сумую не за самим алкоголем, а за людьми, які розділяють з тобою кожну пляшку вина. Для нас – це особливо душевний спосіб комунікації і проведення вільного часу. В абсолютній більшості випадків, коли ми розмовляємо, ми п’ємо. І це те, що робить цей процес таким чарівним. Алкоголь – це наша мова знайомства і одна з найбільших радостей в житті. Більше того, нас вчать пити вино з раннього дитинства. Певною мірою, вчать культури випивання. Ще з дитячих років нам дають ковток справжнього смачного вина, чим прививають смак і розуміння алкоголю. Це суттєво впливає на подальший вибір в світі дорослих правил.

І якщо порівнювати сутність алкоголю у Франції і в Україні, то є одна дуже суттєва різниця. Якщо тут ви часто п’єте, щоб сп’яніти, то ми п’ємо, щоб говорити. Алкоголь – це головний атрибут наших діалогів, від чого вони стають легкими і веселими. В Україні ви п’єте швидше, і, найчастіше, міцніший алкоголь. Це та різниця, яку дуже легко відчути. Саме тому, людина, яка сидить в барі зі стопкою наодинці справляє враження алкоголіка. У Франції – це спосіб вийти на діалог із самим собою. І ми відчуваємо цей баланс, межу, коли тіло виходить з-під контролю. У вас же цього відчуття немає. Або його ніхто не прагне зрозуміти.»

Просто щиро бажаємо вам не забути про три прекрасних бари, коли заплануєте подорож в Париж. Було б добре, якби ви згадали про це солодке відчуття хмільного розуму і відкрили своє серце назустріч французьким ночам. Або навчилися їх проживати тут, вдома.

Бо нехай нам здається, що добре тільки там, де нас нема, але це тільки здається.

ілюстрація – Анастасія Федорова

Коментарі

There are no comments yet

Loading...