blevogue
gamburger
BLEVOGUE
article

#Голобородько проти Бессарабського ринку

Поки наша #blevogue_team намагається зрозуміти, як змусити людей думати головою, я намагаюся згадати, як ми взагалі придумали цю публікацію. Здається, все почалося з першої зустрічі, коли ми вирішили додати теоретичності і змусити всіх подивитися на україньке медіа під новим ракурсом.

_mg_5991

Дуже добре, що ми це придумали, бо є можливість розповісти вам про одного чарівного чоловіка. Мова про Василя Голобородька, українського поета родом з Луганщини, який одночасно зумів зберегти в собі дитячу наївність і жагу життя, але разом з тим виростив на просторах своєї душі «негнущийся такой стержень», як казала Віра Полозкова. Всім своїм існуванням він репрезентував щасливу поезію, яка сама по собі дуже далека від того, чим ми звикли зачитуватися. Це не Ліна Костенко, це не Сергій Жадан і, тим більше, не Тарас Шевченко. У віршах немає ювелірного поетичного страждання. Сльози є, але і вони якісь «не такі» – неформат, одним словом.

bez-nazvi-1

_mg_6011

Тим не менше, Голобородько пройшов аж занадто переконливий ряд випробувань, аби ми могли насмілитися і дозволити собі про них не знати. Будучи студентом ще в старій добрій УРСР, він був відрахований з університету за читання «самвидавівської» літератури, і опинився зі світом обмежень і шаблонів сам на сам. В 1970-му році він таки видав збірку «Летюче віконце» у забороненому на той час видавництві «Смолоскип». Цей сміливий крок закрив шлях до світлих душ «цільової аудиторії» Голобородька на довгих 20 років. До 1988-го року, коли на світ видрукували другу, вже законну збірку поета, він залишався ізольованим і дискримінованим, повноправним членом лиш в гурті тих, кого примушували культурно мовчати. Незважаючи на важкі дні і безвихідь, він таки не покинув рідну Луганщину, як це звикли робити амбітні талановиті українці, і безпомічно спостерігав за її поступовою русифікацією.

bez-nazvi-2

_mg_6050

Але найцікавіший період в цій історії – це, звісно, період незалежності, час вільних людей. Є така система координат, в якій той, хто одного разу став «неформатом», вже не має права з неї вийти. В цій системі координат живемо ми. Незважаючи на один із найвизначніших творчих доробків ХХ століття, Голобородько так і не достукався до наших сердець. Свідома непопулярність – так можна окреслити сутність його творчості. Бо навіть молодь так і не знайшла жодної причини для того, щоб раптом почати ставитися до «дикого сходу» у вигляді Донбасу, як до рідного.

_mg_5994

Тим часом, поки я пишу про великих незнаних поетів, моя dream team продовжує шукати відповідь на питання, як змусити людей думати головою. Бо 15 хвилин зйомки, результат якої ви зараз бачите, призвели до нервового зриву та пари епілептичних припадків продавців за прилавками Бессарабського ринку: «в таком виде здесь нельзя находится» і «ах ты ж сопля, я сейчас администацию рынка вызову!». І на мить здалося, що я – це Василь Голобородько посеред зрусифікованого Донбасу, що вже давно змирився з тим, що його «норма» набагато ширша та яскравіша за норми оточуючих. Тільки це історія не про виняток – це вже історія про правило.

bez-nazvi-3

_mg_6080

Логічним буде запитати: чому ця розповідь публікується на Blevogue, на звичайному блозі про моду?

Правильним буде відповісти, що хтось нарешті має зруйнувати занепалі стандарти нашого ринку. Тим більше, такого успішного, як Бессарабський.

_mg_6087

фото – Софія Возняк

макіяж – Іра Коло

Коментарі

There are no comments yet

Loading...